Федерация профсоюзов Одесской области


Гроші в неплатоспроможному банку: особливості обліку PDF Печать E-mail

У нашого підприємства числяться значні залишки коштів у банку, що ліквідується (неплатоспроможному банку). Як правильно відображати в обліку такі кошти? Чи потрібно створювати під них резерв сумнівних боргів? Коли можна списати таку заборгованість? Які документи підтвердять, що заборгованість стала безнадійною?

Облік коштів у банку після введення в нього тимчасової адміністрації

Після того, як НБУ запроваджує тимчасову адміністрацію в банку, рух грошових коштів на рахунках клієнта обмежується. Через це кошти, що лишилися на рахунках підприємства в гривнях й іноземній валюті, на підставі п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» можуть бути кваліфіковані як сумнівна дебіторська заборгованість, оскільки є невпевненість погашення таких сум банком-боржником. Коли саме потрібно зробити таку перекласифікацію — залежить від професійного судження управлінців підприємства. Зазвичай — це дата введення в банк тимчасової адміністрації (повідомлення розміщують на веб-сайті такого банку).

Термін

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (п. 4 П(С)БО 10).

Зауважимо

Мінфін України в листі від 18.10.2010 р. № 31-34020-20-10/28202 зазначав: у разі визнання підприємством заборгованості банку за грошовими коштами сумнівною суму такої заборгованості відображають за кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках» і дебетом рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Зважаючи на вказане вище, підприємство після з’ясування того, що в банку ввели тимчасову адміністрацію (чи почато ліквідаційну процедуру), має зробити такі проводки:

  • Дт 37 Кт 311 (на суму гривень, які лишилися в банку);
  • Дт 37 Кт 312 (на суму іноземної валюти, яка лишилася в банку).

Для переведення грошових коштів до категорії дебіторської заборгованості варто скласти бухгалтерську довідку.

Щодо дебіторської заборгованості за розрахунками з банком, вираженої в іноземній валюті, зауважимо: оскільки остання є монетарною статтею, то відповідно до п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» стосовно неї необхідно продовжувати нараховувати курсову різницю.

Допоки треба рахувати курсові різниці? — запитаєте ви. Пошукаймо відповідь разом.

З дати відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку згідно з п. 4.21 гл. 4 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. № 2, вимогу, заявлену в інвалюті, включають до реєстру вимог у гривнях у сумі, визначеній за курсом НБУ на дату початку процедури ліквідації банку.

Зауважимо

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI відшкодування коштів за вкладом в інвалюті відбувається в нацвалюті України після перерахування суми вкладу за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації згідно зі ст. 36 цього ж Закону.

Тож, саме на дату початку ліквідації банку заборгованість банку перед підприємством уже не можна вважати вираженою в іноземній валюті (адже її до реєстру включать у гривневому вираженні й погашатимуть також гривнями).

Тому на цю дату її слід зафіксувати в гривнях за курсом НБУ на дату відкликання банківської ліцензії (переведення заборгованості, що обліковували в іноземній валюті, у національну валюту за рахунком 37). Отже, у зв’язку з тим, що заборгованість перестає бути валютною, П(С)БО 21 до неї не застосовують, та курсові різниці в бухгалтерському обліку припиняють нараховувати. Більше про нюанси визначення курсових різниць читайте в матеріалі «Іноземна валюта й курсові різниці: загальні правила обліку».

Для фіксування такого переведення інвалютної заборгованості в гривневу варто скласти бухгалтерську довідку. А для розрахунку курсової різниці бухдовідку можна не складати (детальніше про це матеріалі див. «Чи треба складати первинний документ на курсові різниці: судова практика»).

Чи треба формувати резерв сумнівних боргів під кошти, які зависли в проблемному банку

Згідно з п. 5 П(С)БО 10 дебіторську заборгованість визнають активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Термін

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10).

Зважаючи на викладене вище, поки впевненності в неповерненні банком коштів немає — таку заборгованість із балансу не списують.

Наразі є сумнів у неповерненні. І тут варто пригадати: поточну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості й заборгованості, призначеної для продажу), включають до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Термін

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Тож, для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюють величину резерву сумнівних боргів (п. 7 П(С)БО 10).

Резерв сумнівних боргів формують винятково під сумнівну поточну грошову заборгованість. Тобто заборгованість, щодо якої в підприємства виникає невпевненість у її погашенні. Кошти в банку, що ліквідується, — грошова поточна заборгованість. Тому резерв сумнівних боргів під неї варто створювати.

Розпочинати формування резерву сумнівних боргів слід тоді, коли в цьому є потреба, тобто після виникнення перших сумнівних боргів. Надалі варто переглядати цей резерв на кожну дату балансу.

У ситуації, яку ми розглядаємо, резерв сумнівних боргів за коштами, що зависли в банку, можна формувати відразу після введення тимчасової адміністрації (початку процедури ліквідації).

У бухобліку формування резерву сумнівних боргів фіксують кореспонденцією: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 38 «Резерв сумнівних боргів». При цьому треба стежити за його станом (поповнювати/списувати). Про таку необхідність прописано в листі Мінфіну від 15.10.2010 р. № 31-34020-20-16/28057.

На цьому акцентували увагу й судді в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 р. у справі № 816/2037/16. Вони вважають, що на заборгованість за коштами, які перебувають на рахунках банку, що ліквідується, потрібно створювати резерв сумнівних боргів. Також контролери й судді доходять висновку, що заборгованість банку, який ліквідується, необхідно списувати через резерв сумнівних боргів на дату ліквідації банку.

Нагадаємо

Резерв сумнівних боргів можуть не створювати мікропідприємства, платники єдиного податку та неприбуткові організації. Таке право їм даровано п. 7 р. І НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність», за яким ці суб’єкти можуть «поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою» (тобто не за чистою вартістю, а за фактичною без мінусування резерву). Своє рішення (створювати чи ні резерв сумнівних боргів) вони прописують у наказі про облікову політику.

Коли така заборгованість стає безнадійною

Після ліквідації банку наявну дебіторську заборгованість цілком законно можна визнати безнадійною. Адже справу ми вже матимемо з поточною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником.

Найімовірніше, як свідчить практика, звичайні підприємства так і не отримають повернення коштів із банку, що ліквідується.

Переведення поточної дебіторської заборгованості до безнадійної — це управлінське рішення керівництва. Тому, маючи всю наявну інформацію, керівник може визнати борги банку безнадійними, не чекаючи на розподіл останніх 12 стільців з активів банку. Але податківці однозначні — для безнадійності слід чекати на завершення ліквідації — див. ІПК від ДПСУ від 28.01.2020 р. № 326/6/99-00-07-02-02-06/ІПК:

«…заборгованість банку, який ліквідується, може вважатись для цілей застосування положень Кодексу безнадійною заборгованістю відповідно до вимог пп. «з» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лише після підтвердження ліквідації банку записом про державну реєстрацію його припинення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Таким чином, кошти, що знаходяться на поточному рахунку банку, який виведено з ринку та по ньому триває процедура ліквідації, не можуть бути визнані безнадійною заборгованістю згідно з пп. «з» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу».

Проте контролери натякають, що, можливо, швидше спливе строк позовної давності й буде можливість на такій підставі вважати заборгованість безнадійною (пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ). Та якщо було підтвердження про наявність боргу банку перед вашим підприємством — строк позовної давності переривається та починає свій відлік заново.

Відображення списання такої безнадійної заборгованості відбуватиметься у загальному порядку. У бухобліку — за рахунок резерву сумнівних боргів (якщо його створювали) Дт 38 Кт 37, понадрезервна сума — Дт 944 Кт 37. А з податку на прибуток для тих, хто використовує різниці з р. ІІІ ПКУ передбачено також різниці за резервом сумнівних боргів і за списанням безнадійної заборгованості (пп. 139.2.2 і пп. 139.2.2 ПКУ). Детально це питання (бухгалтерський та податковий облік списання) ми розглядали в матеріалі «Списання грошової безнадійної дебіторської заборгованості: облік й оподаткування».

Редакція газети

«Інтерактивна бухгалтерія»